* * *

Ми розіграли ще одну виставу,
Сценарій кожен раз той самий,
І можем один одному крикнути : "Браво!"

Та це не забере печалі.
Печалі, смутку, безнадії...
А як же всі ті наші мрії?!..

Чи ми готові все забути?
Мости спалити?.. Втекти від цього?..
Не чути болі й крику серця свого...

Як буде правильно? Що нам зробити?!
Перетерпіти? Перечекати?
І наново усе почати?

В театрі нашому опущена завіса.
Ми мовчимо... Для цього є підстави...
То це антракт чи вже кінець вистави?

                                                                   Ya