
Сценарій кожен раз той самий,
І можем один одному крикнути : "Браво!"
Та це не забере печалі.
Печалі, смутку, безнадії...
А як же всі ті наші мрії?!..
Чи ми готові все забути?
Мости спалити?.. Втекти від цього?..
Не чути болі й крику серця свого...
Як буде правильно? Що нам зробити?!
Перетерпіти? Перечекати?
І наново усе почати?
В театрі нашому опущена завіса.
Ми мовчимо... Для цього є підстави...
То це антракт чи вже кінець вистави?
Ya
читаю це і бачу своє життя :) як так:) дуже гарно
ВідповістиВидалитину ти ж сама чудово знаєш, що ми схожі) і як не крути, в нас таки багато спільного;)
Видалити