
Ні, не назавжди, а лише на мить,
Бо серце в тому тілі тліло,
А зараз вогнищем горить
Те полум'я зсередини пече
Не відчуваю я своїх долонь
І в жилах вже не кров тече,
А той палаючий вогонь
Так прагну вирватись з в'язниці
Дарованого небом тіла
Ви скажете, що це дурниці,
А я би птахом полетіла!
Кудись далеко! У височінь!
Без каплі страху і тривоги!
Впізнавши свого вітру тінь,
Забуду всі перестороги.
Сьогодні я покину своє тіло
Ні, не назавжди, а лише на мить,
Аби душа так більше не боліла
Я відпускаю, хай летить...
Ya
Немає коментарів:
Дописати коментар