Улюблений Франко

Ой ти дівчино,з горіха зерня

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько - колюче терня?

Чом твої устонька - тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І чом твій усміх - для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.

Мій улюблений вірш із збірки  "Зів'яле листя"..

А музика Анатолія Кос-Анатольського надає словам вірша ще більшої сили, проникливості і чарівності, торкаючи всі найпотаємніші струни душі. Просто неймовірно! Аж мурашки по тілі...