Сьогодні був особливий ранок. Вже о 8.00 я лежала на пляжі і насолоджувалась прохолодним морським вітром, що здіймав величезні хвилі. Небо було злегка затянуте хмарами, через які пробивались теплі сонячні промінчики, що давали надію на сонячний жаркий день. Краса просто неймовірна!
І от несподівано у небі з"явилось кілька чайок. Вони літали так низько, я навіть подумала, що одна із них приземлиться мені прямісінько на голову) Однак вони хвильку покружляли і зникли. Окрім однієї..
Вона стояла на березі і не звертала на мене жодної уваги, тому я вирішила підійти ближче. Хоч я і не перший раз бачу чайок, бо кожного року їжджу на море, але все ж в мені виникло непереборне бажання порозглядати її, адже з близька я ніколи не мала можливості на них подивитись. І от я підійшла ближче. Нас розділяло кілька кроків. Чайка навіть не поворухнулась, лише направила дзьоб у мою сторону і пильно дивилась мені в очі. Це дало мені можливість роздивитись її і сфотографувати. Я навіть не знала, що чайки таких великих розмірів, у небі вони здаються зовсім невеличкими, а насправді завбільшки в добротну курку)) Мабуть це вони на пляжах так розгодовуються)
Чайка дивилась то на мене, то десь у бік моря. Коли вона спрямовувала свій погляд в мою сторону, я відчувала, що це справді погляд, погляд істоти розумної, а не пташки з мозком завбільшки з горіх. І мені стало цікаво про що ж вона думає. В цю ж саму мить я згадала про чайку на ім'я Джонатан Лівінгстон з одноіменної повісті-притчі Річарда Баха. Так, це був саме він, чайка, що стайола навпроти мене - це був Джонатан) Зі своїми думками, мріями, цілями і надіями. Він є істинним символом самоудосконалення і самопожертви, прикладом міцної сили волі і вміння докладати всіх можливих і неможливих зусиль для досягнення поставленої мети. Так, це він, дивиться зараз мені прямісінько в очі) Чайка ніби на знак згоди привідкрила дзьоб і видала свій чайчиний звук (не знаю як по-іншому це назвати))
Так ми стояли кілька хвилин. Потім Джонатан зробив кілька ковтків води, ще раз подивився на мене і рушив у протилежну сторону. А я, вирішивши проявити свою людську дружелюбність, кинула йому кілька маленьких шматочків хліба. Він без поспіху ними поласував, знову кинув на мене свій загадковий погляд, розправив крила і полетів. Через кілька секунд я почула той самий чайчиний звук, що доносився з неба. І я знала, це для мене)
Можливо вся ця історія занадто пропитана морським романтизмом, і, напевно, мало хто повірить, що це все могла написати я, однак ця невеличка пригода абсолютно правдива і кожне моє слово відповідає тому ранковому настрою, що літав сьогодні по пляжі разом з вітром і чайками)
Вона стояла на березі і не звертала на мене жодної уваги, тому я вирішила підійти ближче. Хоч я і не перший раз бачу чайок, бо кожного року їжджу на море, але все ж в мені виникло непереборне бажання порозглядати її, адже з близька я ніколи не мала можливості на них подивитись. І от я підійшла ближче. Нас розділяло кілька кроків. Чайка навіть не поворухнулась, лише направила дзьоб у мою сторону і пильно дивилась мені в очі. Це дало мені можливість роздивитись її і сфотографувати. Я навіть не знала, що чайки таких великих розмірів, у небі вони здаються зовсім невеличкими, а насправді завбільшки в добротну курку)) Мабуть це вони на пляжах так розгодовуються)
Чайка дивилась то на мене, то десь у бік моря. Коли вона спрямовувала свій погляд в мою сторону, я відчувала, що це справді погляд, погляд істоти розумної, а не пташки з мозком завбільшки з горіх. І мені стало цікаво про що ж вона думає. В цю ж саму мить я згадала про чайку на ім'я Джонатан Лівінгстон з одноіменної повісті-притчі Річарда Баха. Так, це був саме він, чайка, що стайола навпроти мене - це був Джонатан) Зі своїми думками, мріями, цілями і надіями. Він є істинним символом самоудосконалення і самопожертви, прикладом міцної сили волі і вміння докладати всіх можливих і неможливих зусиль для досягнення поставленої мети. Так, це він, дивиться зараз мені прямісінько в очі) Чайка ніби на знак згоди привідкрила дзьоб і видала свій чайчиний звук (не знаю як по-іншому це назвати))Можливо вся ця історія занадто пропитана морським романтизмом, і, напевно, мало хто повірить, що це все могла написати я, однак ця невеличка пригода абсолютно правдива і кожне моє слово відповідає тому ранковому настрою, що літав сьогодні по пляжі разом з вітром і чайками)
Немає коментарів:
Дописати коментар