"Розгублений актор, що раптом збився з ролі, ти п'єсу завалив, але зіграв себе.."


понеділок, 10 серпня 2015 р.

П"яна суботня думка п"яного знайомого

  Якщо хочете виговоритись, але є страх, що вас не зрозуміють і не почують, заведіть собі блог. Його ніхто ніколи не читає.

  Знаєте, інколи п"яні бесіди в компанії наштовхують на серйозні роздуми. До мене ті роздуми прийшли разом із легким похміллям)), але суть не в тому)
  Отож, в суботу зібралась весела компанія. Святкували, пили, гуляли. На одному з перекурів зайшла мова про відносини, про кохання, про сварки і непорозуміння. І от один із знайомих каже: "Яра, тобі взагалі нема за шо переживати. Ти гарна. Адово гарна. Ну вот дуже гарна. Чим тобі перейматись?! В тебе по-любому все буде круто". Ця фраза викликала в мене іронічну посмішку і я відповіла, що не все так просто, а він продовжував наполягати, що такими дівчатами, як я, дорожать, їх бояться втратити, тому мені нема чим перейматись, щастя і любов мені гарантовані.
  Зранку я вже навіть толком не пам"ятала ні тої розмови, ні з чого вона почалась і тим більше чим вона закінчилась, але та п"яна фраза мого п"яного знайомого чомусь врізалась в пам"ять)
І от що я можу про це сказати: краса явно не головне і вона аж ніяк не приносить щастя. Вона взагалі нічого не приносить. Ну або це я така лашара, що не вмію нею користуватись, або я насправді не дуже то й красива, що, до речі, дуже ймовірно)) 
  Існує така думка, що красоткам у відносинах дуже просто, їх носять на руках, здувають з них пилинки, а якщо вона ще й не тупа і з хорошим почуттям гумору, то таких взагалі боготворять, і бояться втратити, бо ж в любий момент її всю таку супер-чарівну може вкрасти якийсь інший хлопець. На це я можу відповісти тільки одне: АХАХАХАХАХАХАХ))))))))) Нема такого. НЕ-МА! Ну, може і є, але не всім так щастить. Навіть симпатичних дівчат можуть дуже ображати, говорити їм всяке різне неприємне, образливе, і демонструвати свою байдужість. Я знаю таких дівчат поіменно. І при тому всі навколо кажуть: "Ну як так? Ти ж така класна. Ти ж можеш бути з будь-яким хлопцем, якого захочеш! Тобі ж тільки пальцем поманити і всі одразу будуть біля тебе". А вона така: "Ну нє, я ж його люблю". І що найцікавіше, вона таки справді його любить. Після образ перша пише, перша дзвонить, кличе на зустріч, бо шалено сумує. Робить вигляд, що все ок. І надіється, що більше таке не повториться, що більше не буде образ, бо все ж таки стільки хорошого було у їхніх відносинах . Але образи повторюються. І з кожним разом вона ще й починає відчувати вину, за то шо її ображають, ну так ніби вона сама в цьому винна, так ніби вона це заслужила. Тому і не відчуває вона себе ні потрібною, ні коханою, ні достойною чогось світлого і хорошого, ні тим більше гарною. Тому в деяких ситуаціях краса взагалі нічого не вирішує. Тебе або поважають, або ні, або дорожать тобою, або ні, і краса на це жодного впливу не має. 
  Та не зважаючи на те, що я не підтримую п"яну суботню думку мого знайомого, я все ж тішусь, що хтось вірить в те, що в мене все буде добре, це допомагає мені вірити в себе)
А ще хочу попросити вас, хлопці, щоб ви берегли своїх красоток, своїх коханих дівчат, дружин, майбутніх матерів ваших дітей, щоб поважали їх, щоб говорили як сильно ви їх любите, і побачите, якою щирістю, теплом і любов"ю вони вам віддячать. Я щиро вірю, що справжній закоханий хлопець хоче, щоб його дівчина була щаслива і усміхнена, тому ніколи не дозволить собі її образити. Адже все в житті повертається бумерангом, і як ти ставишся до людини, так рано чи пізно і вона до тебе буде ставитись.      

вівторок, 4 листопада 2014 р.

Колись

  Колись все буде зовсім по-іншому. З О В С І М.
  І це навіть не тому, що я так хочу, а просто так воно має бути. По-іншому. Не так, як зараз. Не так, як тоді. А просто по-іншому. І все лишнє відійде, всі лишні загубляться. Не буде жодних сумнівів, бо все нарешті стане на свої місця. І я ще буду дивуватись, озираючись назад. Хоча ні.. Я навіть не буду озиратись. В мене не буде на це часу. В мене взагалі не буде минулого. Ну тобто, воно буде, куди ж без нього, але для мене його не буде, а мене не буде для нього. Ми станем незнайомцями один для одного. Чужими. Просто, як два різних всесвіти - я і моє минуле. Нас не буде. Так, ніби, ніколи і не було. Звучить якось дивно. Однак колись... Колись все буде зовсім по-іншому.

субота, 16 серпня 2014 р.

Суботні міркування

  Буквально недавно дізналась, що мій скромний блог таки когось цікавить, і знаєте, приємно було чути схвальні відгуки^_^
  Отож, сьогодні я вирішила поділитись деякими думками, що нав'язливо крутяться в моїй голові останнім часом...
  Інколи буває так, що ти розумієш, що щось іде не правильно, чогось бракує, щось не влаштовує, але що саме ти не знаєш. І дуже складно від цього, бо то незнання заважає якось вплинути на все це. Однак я усвідомила одну просту річ - насправді ми все  прекрасно розуміємо і знаємо, просто в силу певних обставин боїмось визнати це, боїмось щось міняти. Саме цей страх не дає нам відчути себе щасливими. Ми боїмось, що нас не зрозуміють, ми боїмось бути непочутими, ми боїмось, що від нас відвернуться, і в результаті ми віддаєм себе, але нічого не отримуєм взамін. Від цього стає дуже сумно.
  Не треба жити чиїмись переживаннями, забуваючи про свої власні. Якщо ви не бачите віддачі, то для чого це? Не треба ставитись з розумінням до того, хто не хоче розуміти вас, не треба пояснювати, не треба битись в істериках. Треба сприймати все спокійно. І це стосується всього: і взаємовідносин з оточуючими, і подій, які відбуваються навколо. Не вимагайте, не просіть, не чекайте, не надійтесь на когось. Інакше розчаруєтесь. Обов'язково розчаруєтесь. А люди ж не винні, що ви їх ідеалізуєте. Вони зазвичай взагалі ні в чому не винні. Винні тільки ви. Секрет спокою простий - перестаньте перейматись. В світі стільки всього цікавого: книги, фільми, музика, рідні і близькі вам люди. Краще тратити свій час на це, ніж на пусті нікому не потрібні переживання і похмурі думки. Почніть змінювати своє життя! Почніть з найменшого - викиньте непотрібні старі речі, наведіть порядок в кімнаті, і тоді вже можете братись за власну голову, в якій теж занадто багато непотрібного. На перший погляд це складно, але от сьогодні я зрозуміла, що потрібно просто почати) Ми самі творимо своє майбутнє, тому все залежить тільки від нас. Головне не вестись на провокації власного мозку, який інколи запевняє, що нічого не вийде, що все погано, що навкруги одна байдужість і життя жахливе. Але ж це хибні ситуативні думки, які треба одразу гнати геть, відпускати від себе. Загалом треба взагалі відпустити все, що вас мучить, і тоді життя стане набагато простішим і яскравим.
  Особисто я , готова до змін^_^
  Бажаю цього і вам;)